Коли стало зрозуміло, що швидко війна не скінчиться, через гуманітарну кризу, психологічний тиск окупації та відкати у розвитку дітей, більшість родин нашої організації прийняли рішення виїхати на неокуповані території або за кордон. Для цього потрібні були гроші. На наш колективний пост з проханням допомогти у Facebook відгукнулися звичайні батьки таких самих дітей з аутизмом із Америки і Великобританії. Завдяки Андреа Конгдон, яка збирала гроші, та Каті Северц, що домовилась про місця в евакуаційному автобусі, декілька родин виїхали з Херсону в квітні 2022 року. Сім’ї, у яких був свій транспорт, виїхали трохи пізніше.
Ті, хто не поїхали за кордон, у пошуках житла багато разів змінювали своє місце перебування. Адже ціни на житло з хорошими умовами були зависокі, а безкоштовні прихистки непридатні для проживання людей з аутизмом. Тоді Андреа запропонувала на зібрані нею гроші зробити проєкт, де родини жили б разом. Це давало можливість не тільки бути в безпеці, в комфортних умовах, але й підтримувати один одного. Також батьки своїми силами організовували різноманітні заняття, майже як у мирні часи. У нас були щоденний розклад розвиваючих занять, руханка і спорт, багато творчості і спілкування, побутові справи, періодично пізнавальні екскурсії, вилазки на природу. Також ми подружилися з Тисменецькою міською владою і вони давали нам матеріали для маскувальних сіток і кікімор, які потім передавали на фронт. Також на одному благодійному ярмарку ми продали своїх handmade виробів на 3 тис. грн., які також передали на потреби ЗСУ. Все це нас підтримувало у складні часи. Цей неймовірний проєкт тривав 5 місяців, доки вистачило зібраних грошей. Кожен з учасників згадує його з теплом і вдячністю. Також завдяки набутому в “Western Ukraine Autism Project” досвіду, ми наважилися організовувати наші реабілітаційні відновлювальні табори, в які після деокупації нашого рідного міста змогли приїзджати також і сім‘ї, що залишилися в Херсоні.